“Історія одного покликання”

Жан Ваньє – народився у 1928 році в родині канадців французького походження і був четвертим з-поміж п’яти дітей. Батько, Жорж Ваньє, після служби у Канадському дипломатичному відомстві , був призначений генерал-губернатором Канади. Жан виховувався переважно в Англії. У 13-річному віці вступив до королівського військово-морського коледжу. Уже тоді у ньому відчувався провідник. Служба на флоті не приносить очікуваного задоволення, і в 1950 році Жан Ваньє покидає її та починає студіювати філософію. У той час живе в християнській спільноті поблизу Парижа.

Отримавши ступінь доктора філософії, викладає філософію у Торонтському університеті. Педагогічна і наукова праця приносять радість. Проте він відчуває, що цього мало – Ісус кличе його за Собою. І Жан Ваньє відгукується. Одного разу він відвідав заклад для психічно хворих поблизу Парижа. Був сильно вражений побаченим – у двох кімнатах мешкало близько 80-ти хворих, та й ще в атмосфері агресії та грубого відношення до них. Єдиним заняттям їх було ходити по колу один за одним. Це просто сколихнуло його свідомість і привело до того, що він купує хатину в селі під Парижем і оселяється там із двома розумово неповносправними особами.

Це було в 1964 році. Згодом до Жана приєдналося щораз більше молодих людей, які бажали розділяти своє життя в спільноті разом з особами розумово неповносправними і таким чином жити духом Євангелія. Так повстала перша спільнота L’Arche-“Ковчег”, а тепер існує більше, як 120 таких спільнот у 26 країнах світу. У ковчезі живуть разом по невеликих домівках люди розумово неповносправні та їх помічники-приятелі.

Віра і Світло

Жан Ваньє, разом із Марі-Елен Матьє, є також засновником спільнот “Віра і Світло”(1971р.), які об’єднують осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молодих приятелів. Рух “Віра і Світло” є міжконфесійним. Це свідчить про те, що люди розумово неповносправні сіють зерна єднання не лише в суспільстві, але й у Церкві, та спонукають до дружніх братерських відносин між конфесіями.

“Віра і Світло” вірить у слова святого Павла: “Бог вибрав немудрих світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу, щоб засоромити сильних…”(1Кор.1,27).

Історія створення спільноти “Човен любові”,

при ХРАМІ Преображення ГНІХ 

Рух “Віра і Світло” вже 30 років існує в різних країнах світу. Це рух, спільнот в центрі яких є особи, в тій чи іншій мірі розумово неповносправні, навколо яких згуртовуються батьки, приятелі та просто молоді люди, яких називають – “симпатиками”.

 Джерелом з якого ми черпаємо сили є наш Господь Ісус Христос, який прийшов до кожного із нас, і своєю смертю і воскресінням кожному дарував вічне життя. Об єднані духом зростання в досконалій любові, ми намагаємось втілювати Христові заповіді в життя спільноти. Наші зустрічі несуть у собі єдине прагнення - відтворити образ Христа в кожному із нас. Переживаючи радості й труднощі, ми віднаходимо один в одному те, що можливо втратили в собі. Підкріплюючи всі ці наші старання спільною молитвою, та святим причастям.

Наша спільнота почалась із двох осіб, та благословення пароха Преображення ГНІХ. 30 вересня буде рік від того часу, як ми вперше зібралися разом для своєї зустрічі. Це були лише перші невпевнені кроки, які тепер “переросли в біг”, у біг до Христа. На даний момент наша спільнота входить 9 родин (із розумово неповносправними дітьми. Їх ми називаємо друзями) та 12 приятелів (молодих людей, які допомагають при зібранні спільноти).

Важливу роль у спільноті займає постать нашого улюбленого отця-капелана В. Мироша. Своїм прикладом, ревністю та відданістю у служінні людям, він постійно нам свідчить про Христа, як єдину й найголовнішу цінність нашого життя.

Всі наші зустрічі не змогли б здійснитися без участі молодих людей, які всіма своїми силами намагаються створити атмосферу приязні та розуміння. Кожен із нас вкладає у скарбницю спільноти частинку себе, але натомість він отримує не частинку, а цілість. Люди, які можливо не можуть вповні відповісти на ваші запитання, через брак інтелектульних знань інколи віднаходять такі форми спілкування, що тоді усвідомлюєш наскільки ми втратили себе, як особистість в цьому житті. Розмова серцем – коли все, що відчувають до вас виливається у простих словах, без жодних масок, чи перекручень. Тут немає: “ Я тебе люблю тому що в тебе багато грошей, чи ти маєш вплив у суспільстві…”. Єдиним критерієм є просто мої почуття до тебе: “Я тебе люблю, бо люблю…”. І це наші друзі уміють, бо мають серця в яких можливо, міг би уміститися увесь світ…