3-7 грудня 2003 року

УЧАСНИКИ ФЕСТИВАЛЮ:

День І (3 грудня, середа)

“JAZZGOTH”
Яцек Марцічак (фортепіано), Агнєшка Марцічак (вокал), Ентоні Мєжвінські (скрипка), Томаш Кіос (сакс-тенор), Рафай Косіцкі (ударні), Яцек Дубєль (бас-гітара), Мацєй Гавлік (соло-гітара), Маргожата Гонтарек-Скіба (вокал)
Музика “Jazzgoth” - дуже імпровізаційна. На думку лідера гурту, Яцека Марцічака, у кожному джазовому творі має бути бодай одна імпровізація, чого і дотримуються самі виконавці. “Джазгот” також читається як “язгот”, польською це слово звучить у двох варіантах і має ще одне значення: хаос. Щоправда, музика гурту не хаотична, радше дисонансна, із натяком на готичність завдяки жіночому вокалу (не дарма в назві також присутня частка “goth”). Яцек вважає Львів не менш джазовим містом, аніж Перемишль, адже приїжджав сюди з групою 30 років тому і вже “тоді у готелі “Львів” грали прекрасний джаз”.

“KLEPISKO”
Алєксандр Бєльонде, Рафал Якубскі, Марек Бєльонде, Бартош Хулінка, Артур Хулінка, Бартломей Завадскі, Павел Ковальскі, Мажена Белх
Музична група “Klepisko” була створена в 1999 році в місті Любліні завдяки вчителю історії Алєксандра Бєльонде. Згодом кількість заанґажованих до музичної діяльності групи музикантів збільшилась, відтак, гурт із трьох осіб на початку переріс у невеличкий оркестр. “Klepisko” творить музику, пов’язану з культурними традиціями цілого світу: від Європи, через Індію, Африку, Америку - до Австрії. Свою творчість група окреслює як комплекс „Музики Землі, Вогню і Каміння”. Тому ця музика наскрізь просякнута містичністю і таємничістю магічних шаманських ритуалів, разом із впливом європейського фольклору, наприклад, середньовічної Франції. Таке екзотичне поєднання мотивів різних культур створює вибухову суміш, яка вводить слухача чи учасника концерту в стан, близький до трансу. Концерт - це несамовита мандрівка навколо світу, в якій активну участь беруть музиканти разом зі слухачами. Атмосфера, що панує під час цього містичного акту не дозволяє її учасникам навіть на хвильку втратити увагу. Час для того щоб перевести подих приходить тільки тоді, коли „подорож” закінчується і слухачі усвідомлюють, що мандрівку до власного внутрішнього світу завершено...

День ІІ (4 грудня, четвер)

“DZYGA JAZZ QUINTET”
Володимир Кіт (труба), Андрій Надольський (ударні), Марк Токар (контрабас), Валерій Половина (фортепіано), Валентин Учанін (саксофон)
Квінтет створився у грудні позаминулого року під час Першого українсько-польського фестивалю “JazzBez...”-2001 з ініціативи директора МО “Дзиґа” Маркіяна Іващишина. За три роки свого існування квінтет встиг заявити про себе далеко за межами України і не тільки переконати закордоном у наявності джазової музики в нашій державі та Львові зокрема, а й приголомшити, наприклад, німецьких та польських джазменів і джазфанів професіоналізмом та якістю виконання музики такого кшталту.
Квінтет можна справедливо і з гордістю вважати візиткою українського добірного джазу. Музиканти успішно виступили на багатьох фестивалях, зокрема: “Джаз у Станіславі” (Івано-Франківськ), “Світовий Джаз на Дніпрі” (Дніпропетровськ), “Блюз в Пшеворську” (Вроцлав, 2003), “Фестиваль Джазу” (Вроцлав, 2003), “Donumenta” (Реґентсбурґ, Німеччина, 2003). Причому після сольного двогодинного концерту в Реґентсбурзі у пресі писали, що гра квінтету – фантастична, а сам гурт – найкращий з-поміж тих, які до того часу представляли Україну. Окрім цього, групі запропонували тісну співпрацю із реґентсбурзькими джаз-клубами та запрошено до участі в наступних музичних проектах. “Dzyga Jazz Quintet” підтримує також тісні зв’язки із київськими та краківськими джаз-клубами.
Керівник і творчий натхненник групи – Володимир Кіт, всім відомий джазист, дипломант понад десяти фестивалів в Україні та за кордоном. Джаз, що його виконує квінтет - інтелектуально насичений, із безмежним полем для інтерпретацій та дисонансів, із домішками етнічного мелосу і навіть африканських мотивів – гра Андрія Надольського на справжньому народному африканському інструменті “табла”. Відома композиція квінтету - “Смерекова туга”, просякнута гуцульською ностальгією, із якоюсь невимовною душевністю та смерековим запахом. Або композиція Валентина Учаніна “Квітка кактуса” (“бестселер”, як пожартував сам автор), або ж експресивне “Танго на схилах гори “Тростян”, магічна “Moria” (місто, в якому живуть гноми) тощо.
Квінтет грав на одній сцені із такими видатними польськими джазовими гуртами, як: “Януш Муняк Секстет”, “Jazzgoth”, Януш Ізбінскі та “Левандек Тріо”, “Йорґос Скольяс Квінтет”, "Пйотр Барон Квінтет” та іншими. Це саме той – справжній - джаз, який викликає лавини емоцій, думок та несподівані метаморфози свідомості...

“THE SOUND OFFICE VOCAL QUARTET”
Олександра Осєцка (вокал), Ольга Олех (вокал), Катажина Міровска (вокал), Анна Рейда (вокал), Куба Олейник (бас) та Алєксандр Мазур (арт-менеджер, піаніст, композитор)
Група створилася 1996 року під егідою Вроцлавської Музичної Академії. Стержень гурту – чотири вокалісти, колишні студентки Академії: Олександра Осєцка, Ольга Олех, Катажина Міровска та Анна Рейда. Їхня програма, включаючи класичний джаз та власні твори, має також композиції Глена Міллера, Каунта Бессі, Дюка Елінгтона, Наталі Коул, варіює від стандартів свінгу – до модерних Паркера та Колтрейна. Група виступала не тільки в Польщі, але й в Німеччині, Греції, Чехії, Словаччині, Швеції та Голландії. Квартет завжди отримував найвищу оцінку та схвальні відгуки, виступаючи на багатьох джаз-фестивалях, таких як: “ZIola Tarka” (1999), “Jazz Juniors” (1999), “Era Jazzu” (2000), “Harlem Jazz Festival”, “Pomeranian Jazz Autumn and International Vocal Jazz Festival” тощо.
“The Sound Office” справедливо вважається одним із найкращих джазових гуртів Польщі. Звісно, такій популярності сприяв і досвід самого Алєксандра Мазура, який зі своєю групою об’їздив усю Європу, а також грав у командах США, Канади, Латинської Америки. Наприкінці 70-их він очолював найпопулярнішу польську вокальну формацію "VOX”, співпрацював із Polish Radio Orchestra (Познань) та “G. Brom's Big-Band” (Греція). Грав також із такими видатними польськими музикантами, як: Maria Koterbska, Boleslaw Gromnicki, Violetta Villas, Kalina Jedrusik, Andrzej Rosiewicz Krzysztof Krawczyk.
Джаз квінтету – це суміш краси та жіночої грації, гармонійного багатоголосся та дивовижного відчуття мелодики, це шарм джазу разом із шармом чотирьох експресивних жінок.

День ІІІ (5 грудня, п’ятниця)

“QUINTET PINK FREUD”
Войтек Мазолєвскі (бас-гітара, луп семплер), Томек Зєнтек (труба, препарована труба), Куба Старушкєвіч (барабани), Славек Яскулке (клавіші), DJ. Вояк
Засновником і лідером групи є басист Войчєх Мазолєвскі. Цей імпровізуючий квартет був створений у Ґданську 1998 року. Хоча тоді над містом ще здіймалися випари після-яссової ери, Пінк Фройд порвав з цією традицією і водночас загравав з нею, видаючи свій дебютний альбом, названий nome omen "Zawijassy". Диск записано у складі: Томаш Зєнтек (труба), Павел Новіцкі (барабани), Войчєх Мазолєвскі (бас і контрабас) і Міхал Яжембскі (гітара), за участю спеціально запрошеного саксофоніста і кларнетиста Міхала Ґурчиньского і барабанщика Рафала Запали. Преса прихильно зустріла цей диск, як написав один з критиків "диск повертає нам уявлення про вітчизняний джаз", а інший "ґданська традиція імпровізації поставила черговий крок у ще цікавішому і ще більш несподіваному звучанні". Множилися порівняння з пост роком, нью-джазом, етнічною музикою, але ще гарячіше було на концертах-презентаціях диску: тоді усталився термін, що окреслює музику групи - "транс - джаз - денс". Після емоцій, пов'язаних з цими гастролями почала проявлятися різниця поміж тим, що на диску, і тим, що вживу.
Група розвивала концепцію трансової гри, а концертний диск "Live in Jazzgot" став сувеніром найкращого періоду цієї діяльності. Група зіграла близько 100 концертів у Польщі, а також відвідала Прагу й Мюнхен. Сьогодні основним стрижнем групи є Войчєх Мазолєвскі (бас, loop sampler), Томаш Зєнтек (труба й препарована труба) і Куба Старушкєвіч (барабани). Решта складу змінюється: з групою співпрацюють Славомір Яскулке, dj Вояк, Міхал Ґурчиньскі, Тимон Тиманьскі, Яцек Маєвскі. На останньому диску "sorry music polska" Пінк Фройд звернувся до абсолютно нової граматики і метафори для розповіді своїх історій. "Формальну основу складають композиції, які є вихідним ескізом, своєрідним ключем для визволення почуттів і емоцій. Вони створюють можливість колективної імпровізації, стирання ритмо-часових площин та представлення індивідуальної манери гри, фразування, що передає індивідуальність кожного музиканта", - говорить Мазолєвскі. Музиканти, граючи на таких інструментах як труба, бас, вібрафон і барабани використовують не лише їхні природні акустичні можливості. За допомогою електроніки та пристроїв власного виготовлення вони препарують звук, отримуючи таким чином неповторне звучання, різнобарвні й багатозначні звукові образи. Це створює їхній власний дуже оригінальний стиль, що асоціюється з ілюстраційною музикою та музикою для фільмів, а також з джазом 1970-80 років і найбільш акустичними виданнями таких студій як "Ninja Tune" та "JazzLand".

"ТУТ І ТЕПЕР"
Роман Кір’яков (фортепіано, клавіші), Геннадій Клюєвський (бас), Микола Константинов (барабани), Дмитро Соловйов (клавішні) та Ігор Наумов (саксофон)
Група створилася в 1999 році як творчий союз чотирьох музикантів, викладачів 7-й музичної школи: Віталія Золотова (гітара), Романа Кір’якова (фортепіано, клавіші), Геннадія Клюєвського (бас) і Миколи Константинова (барабани). У тому ж році в клубі "Динамо-Люкс" (Київ) був записаний дебютний альбом гурту "Знаки Зодіаку", що складається з 12-ти авторських композицій. Загалом, альбом витриманий у стилі джаз-року середини 70-х, його робоча назва "Стій! Кіно назад!", тобто це - "fuzeon" із широкою палітрою стильових вкраплень (від свінгу до арт-року) - калейдоскоп стилів, що створює атмосферу 70-х. Починаючи з 1998 року, після виступу на фестивалі духової і джазової музики "Золотий грифон" (Сімферополь) за назвою "Rіthm&blues", група почала активно концертувати. Того ж року інтерпретація 12-ти "Знаків Зодіаку" пролунала в ДК Аерокосмічного Центру (Дніпропетровськ). У 2000 р. гурт записав другий альбом під назвою "53" (можливо, це пов'язано із тривалістю загального звучання (53 хвилини) попереднього альбому). Самі ж музиканти займалися пошуком більш гармонічного синтезу стилів. В альбомі з'явилися елементи нового плину 90-х років "World muzіk".
У 2000-му році група вже яскравіше заявила про себе концертною діяльністю: виступ у запорізькому джаз-клубі, на фестивалях "Обрії джазу" (Кривій Ріг), "Осінній блюз" (Нікополь), "Нові імена" (Дніпропетровськ, органний зал), концерт у клубі "Бамбук" (Дніпропетровськ), як гостей “Тут і тепер” було запрошено на фестиваль "Экстрім-2000" (Кароліна-Вугас) .
На ялтинському джаз-фестивалі "Часи року " у 2001 році група записала третій альбом "День у день", для якого характерна точність вираження репертуару квартету і де крім авторських здобутків є багато джазової класики, музики сучасних джазових авторів і колективів: J.Coltrane, H.Hencock, M.Devіs, Ch.Corea, J.Scofіeld, P.Metheny, J.Zavіnul, Al Jarreau, B.Cobhem, A.Narell. Композиції "Earth/wіnd/fіre", "Weather Report", "Steps ahead" та інших груп виконано як в оригінальних, так і у власних обробках. У 2002 році група виступила в арт-клубі "Хрещатик" (Київ), у клубі "XXІ вік" (Харків), на фестивалі "Різдвяні вечори джазу" (Ялта). У вересні записала четвертий альбом "Альфа й омега", у студійній та концертній версіях, що його можна вважати своєрідним підсумком майже п'ятирічної плідної співпраці.
У жовтні 2002 року гітарист, автор більшості композицій групи, Віталій Золотов залишає колектив і переїжджає до Німеччини. У складі тріо “Тут і Тепер” дав кілька концертів у Дніпропетровську та Дніпродзержинську. Пізніше (листопад 2002 р.) до гурту приєдналися два нових музиканти: піаніст та клавішник Дмитро Соловйов і саксофоніст Ігор Наумов. Вже квінтет "Тут і Тепер" починає 2003-й рік на традиційному фестивалі в Ялті "Різдвяні вечори джазу". Наразі музика гурту – це синтез форм джазу та подачі двох солюючих інструментів (голосу та саксофону), що додав до музичної палітри гурту нових фарб і окреслив напрямок подальшого розвитку.

День ІV (6 грудня, субота)

“КВІНТЕТ СХІД – SIDE”
Дмитро Олександров (тенор-саксофон), Володимир Шабалтас (бас-гітара), Олексій Саранчин (фортепіано), Денис Дудко (контрабас), Олександр Лебеденко (барабани)
Група була заснована 1996-го року. За час свого існування колектив був визнаний одним із найкращих та найемоційніших на джазовій сцені України. Незалежні київські радіостанції та видання визнали всіх учасників групи професіоналами найвищого рівня в стилях jazz, funk, jazz-rock, latin.
Критики відзначили особливу заслугу квінтету в поваленні стереотипів джазу як музики “із серйозними виразом обличчя”. Щира та весела імпровізація робить кожен концерт не схожим на інший. “Схід-Side” зараз проводить активну гастрольну діяльність в Україні та закордоном: Німеччина, Росія, Фінляндія, Швеція, Іспанія, Франція тощо.

“ADAM PIERONCZYK DIGIVOOCO”
Адам Пєроньчик (тенор- і сопрано-саксофон, зоукра, вокал), Анна Серафіньска (вокал), Конрад Землєр (гітара, вокал), Кшиштоф Дзєдзіц (барабани), Тадеуш Суднік (електронні ефекти, семпли)
“ADAM PIERONCZYK DIGIVOOCO” – це спроба поєднати акустичну та електронну імпровізацію, в основі якої лежить музика напрямків “ambient” i “drum’n’bass”. У вересні 2001 року вийшов перший диск колективу (PAO Records/Austria), який був визнаний “Кращим Диском 2001 Року” у спеціалізованому музичному часописі “Jazz Forum”.
Адам Пєроньчик (24.01.1970) - один з найкращих та найоригінальніших музикантів польської джазової сцени. Навчався грі на саксофоні у Music Academy Folkwanghochschule в Ессені. Коли 1994 року він виступив у Польщі у складі німецького гурту, критики та музиканти відразу ж відзначили його надзвичайний талант. Із 1996 року у різноманітних конфігураціях (секстет, квартет, дует) він працює з Лєшеком Можджером.
У 1997-му році Пєроньчика номіновано на Польську Музичну Премію „Fryderyk” як кращого джазового музиканта року, а альбом його тріо „Few Minutes In The Space” (котрий поширювався також у США та в Японії) - як кращий джазовий диск року. Того ж року він здобув найвищу позицію у щорічному рейтингу журналу „Jazz Forum” як Надія польського джазу. Музикант здобув також нагороду Союзу Польських Музикантів “Меломани” як Артист Року (1999). “Ґазета Виборча” відзначила його як “одного з п’яти найвпливовіших джазових музикантів у Польщі ХХІ століття”. Він отримав також нагороду “Джазовий Ангел” (2003) Товариства “Штука Театр”, заснованого Президентом міста Бєльско-Бяла. Численні нагороди отримали диски Пєроньчика. Диск “Live in Sofia” (Лєшек Можджер/Адам Пєроньчик), названий часописом Jazz Forum “Кращим Диском Року 1998”, був номінований до нагороди “ Fryderyk” у категорії “Кращий Джазовий Альбом 1998”, диск “Digivooco” обрано часописом Jazz Forum “Кращим Диском Року 2001”.
Адам Пєроньчик є учасником численних груп у Німеччині, працює з інтернаціональним гуртом „East-West Wind” (з Адріаном Мірсом, Вітольдом Реком та Джефом Вільямсом). Виступав по всій Європі (Німеччина, Угорщина, Франція, Італія, Бельгія, Росія, Болгарія, Швейцарія, Казахстан, Швеція, Данія, Австрія) та в США (New Orleans Heritage & Jazz Fest 1998). Співпрацював з такими музикантами, як: Гері Томас, Арчі Шепп, Боббі МакФеррін, Тед Карсон, Джой Кальдераццо, Ед Шаллер, Девід Фрізен та ін.

День V (7 грудня, неділя)

“ТРІО МАКСИМА ГЛАДЕЦЬКОГО”
Максим Гладецький (контрабас), Андрій Пушкарьов (вібрафон), Олександр Муренко (барабани)
Це Тріо, безумовно, можна назвати перспективним. Музиканти грають разом понад два роки, хоч паралельно беруть участь у численних проектах. Андрій Пушкарьов, крім того, є відомим академічним виконавцем, солістом славетної “Кремерати” Гідона Кремера і володарем престижної премії “Греммі” (2002). Максима Гладецького вважають одним з кращих басистів України, а барабанщик Олександр Муренко очолює список молодих талановитих виконавців, які заслуговують на особливу увагу. Гру Тріо вирізняє чудовий музичний час, відчуття стилю і гарний смак. Мабуть, ці виконавці більше, ніж інші наполегливо втілюють у життя ідею органічного і тактовного поєднання джазу із класичною та народною музикою, адже ця ніша в українському джазі залишається майже вільною.

Дует “Krzysztof Scieranski – Bernard Maseli”
Бернард Маселі (вібрафоніст, композитор, аранжувальник, виробник, педагог), Кшиштоф Сьцєраньскі (бас-гітара, педагог)
Бернард Маселі - вібрафоніст, композитор, аранжувальник, виробник, педагог. Кар'єру на польській джазовій сцені розпочав 1985 року із групою "Walk Away" на фестивалі "Jazz nad Odra" у Вроцлаві, де завоював першу нагороду як соліст, а група - перше місце у своїй категорії. Із цією групою він записав 10 довгограючих платівок і взяв участь у всіх найбільших джазових фестивалях у Польщі та за кордоном (чотири рази - фестиваль "Jazz Jamboree" у Варшаві, "Jak-Jazz" в Індонезії, довгі гастрольні поїздки разом з Уршулею Дудзяк, спільні гастролі з легендарним трубачем Майлзом Девісом у якості т.зв. "support").
У 1985-87 роках співпрацював із групою "Young Power", з якою записав два диски. 1992 року разом з піаністом Збіґнєвом Якубяком створює дует під назвою "Back In" (два диски). З 1995 року розпочав співпрацю, - яка триває досі, - з видатним басистом Кшиштофом Сьцєраньскі (спочатку це було тріо "Music Painters" з перкусистом Хосе Торресом, а пізніше - дует "Big 2").
Вже кілька років займається також виробництвом компакт-дисків. Як виробник відзначився дисками "Tylko Chopin" для Лори Шафран та диском "Melodies" Анни Серафіньскої. Протягом 12 років займає перше місце у категорії вібрафон у анкеті "Jazz Top" часопису "Jazz Forum" та чільні позиції як композитор і аранжувальник. Протягом 12 років викладає також на факультеті джазу й естрадної музики Катовіцкої музичної академії.
Нещодавно разом з саксофоністом Єжи Ґлувчевским і вокалістом Кубою Бадахом створив свій перший авторський проект під назвою "The Globetrotters". Група за короткий час завоювала собі популярність, свідченням чого є записаний диск та більше 100 концертів, а також співпраця з зіркою перкусійних інструментів Ніппі Ноєю. Бернард Маселі співпрацював з такими музикантами: Уршуля Дудзяк, Міхал Урбаняк, Міно Чінелі, Ніппі Ноя, Білл Брефорд, Дін Браун, Майк Стерн, Франк Ґембл, Девід Ф'ючиньскі, Ерік Маріенталь, Ева Бем, Лора Шафран, Мєчислав Щесьняк та багато інших. Є автором багатьох композицій і аранжувань (зокрема, для радіо), записав понад тридцять дисків.
Кшиштоф Сьцєраньскі - музичний самоук (отримав освіту в Школі охорони навколишнього середовища), який уже на початку 70-х років співпрацював з аматорськими рок-групами. Разом з гітаристом, братом Павлом Сьцєраньскі, грав (1973-76) у рок-групі "System". На професійній сцені дебютував (1976) у рок-джазовій групі "Laboratorium". Саме з "Laboratorium" набував музичного досвіду: здійснював записи на дисках та виступав на концертах у Польщі й закордоном. Співпраця з "Laboratorium" спричинилася до переміщення його музичних зацікавлень від року у напрямку джазу та експериментальної музики. Із 1980 року він розпочав співпрацю зі Збіґнєвом Намисловскім, який у той час очолював легендарну групу "Air Condition". Але справжній успіх і визнання прийшли до Сьцєраньского лише тоді, коли він був запрошений до співпраці Кшесіміром Дембским. Разом з лідером він створив характерне звучання групи "String Connection" та справив відчутний вплив на репертуар і записи групи.
Після того, як група "String Connection" припинила свою діяльність, гітарист розпочав реалізацію власних авторських проектів. Дуже часто він виступав із сольними концертами, в дуеті з братом чи у тріо (з барабанщиками Єжи Пьотровскім, Вольфґанґом Терфільдом і Мареком Сужином). Він дає багато концертів, бере участь у багатьох джазових фестивалях. Оскільки він є музикантом із надзвичайно широкими професійними можливостями, то його запрошують на записи як джазмени, так і музиканти більш легких музичних жанрів. Співпрацював з Мареком Балатою, Евою Бем, Янушем Сковроном, Збіґнєвом Лєвандовским, Кшиштофом Попеком, Томашем Станько, Мареком Ґрехутою, Марією Єжовскою, Оркестром Восьмого Дня, Джоном Портером, Кшиштофом Зґраєю, Яцеком Скубіковскім і навіть з рок-групою "Wilki".
Кшиштоф Сьцєраньскі, майстерно опанувавши технологію гри на електричному інструменті, примушує свій бас звучати, як великий орган або ж цілий струнний квартет. Він широко відомий у Європі як інноватор, який підкорив техніку і створив справді теплу й настроєву музику. Захоплюючись, з одного боку, перкусійним стилем гри - за допомогою великого пальця - в акомпанементі, а з другого - флажолетною технікою у грі соло, він досяг результатів, які підносять його до рангу найцікавіших бас-гітаристів Європи, тих, які відкрили і надалі відкривають нові, іноді просто неймовірні можливості цієї, колись ігнорованої, молодшої сестри контрабасу.