ФОТО-ГАЛЕРЕЯ ПОДІЇ
..........................................................

“Jazz Bez...” – знову у Львові!!!
(етно-джазова преамбула)

Отож, те, що відбувалося в “Ляльці” 3 грудня (2003 р.), окреслити можна по-різному: “передвідкриттям”, себто преамбулою до відкриття, Третього Українсько-Польського джазового фестивалю “Jazz Bez...” – 2003 (Львів – Przemysl), словами ведучої концерту Марти Більської “неофіційним днем неофіційної музики”, чудовим виступом двох польських гуртів “KLEPISKO” та “JAZZGOTH” або просто - Поверненням “ДжазБезу”! Поверненням, на яке львів’яни та осінь вже просто зачекалися...

Відтак, аж ніяк не дивує неймовірна кількість людей в “Ляльці” (як і свічок, гальб із львівським пивом, музичних інструментів, телекамер, диктофонів та фотоапаратів). Направду, зачекалися на добірний джаз та дійство на сцені: Джазу та Видовищ!!! – Будь ласка, залюбки!!! Видовищ, отож, не бракувало...

• Видовище Перше: “KLEPISKO”

Якщо вам абсолютно нічого не говорить ця назва польського гурту, то, очевидно, ви ніколи не відчували на собі дії музичної суміші “Землі, Вогню та Каміння” (я би туди ще додала Воду). Мало того, ви, либонь, і не мріяли здійснити музичну подорож етномелодіями навколо світу, що нам її запропонували того вечора у затишній джазовій “Ляльці”...

І нехай це був зовсім не джаз. Отакої! Джаз Без... самого джазу, але на то й концепція фестивалю: БЕЗ жодних обмежень, границь та рамок! До речі, подібними гаслами керуються самі музиканти гурту “KLEPISKO”: молоді та талановиті, під керівництвом старшого і поважного (але такого самого молодого в душі) Алєксандра Бєльонде, який і створив гурт 1999 року в Любліні.

Алєксандр – людина вибухової енергетики та запалу, молодецького шалу та гумору. (Під час композиції соло-гітари, він, йдучи зі сцени, сказав до когось із залу: “Зараз я вільний, то можу собі сісти і відпочити, ще – випити твоє пиво, що ти на це?”)

Під час виступу музиканти “KLEPISKO” так зарядили зал, що, видавалося, гурт вже грав не лише на сцені, а й у всьому залі. За столиками плескали в такт, гупали ногами, били ложками по гальбах із пивом та без пива (адже музиканти використовують у музиці чимало немузичних, а побутових речей, наприклад, каструлі), глядачі протяжно співали разом із лідером (та й без нього теж) тибетські мотиви, євангельські, медитували, ворохобилися під його демонічний сміх, розпливалися, наче свічка, під чарівну скрипку французьких, південноамериканських та інших мелодій, червоніли (а може, й ні) під пісню на грецький мотив про любов мужчини до мужчини, зігрівалися під композицію “Сонце Нормандії”, палахкотіли під жагучу бразильську пісню та завмирали під “Паралізатор”, не відпускали групу зі сцени навіть після пісні на біс... Вражень та емоцій, повірте, не бракувало.

Часом Алєксандр уподібнювався диригентові грандіозного оркестру і, справді, диригував залом. Ще перед виступом зі сцени лідер хоробро заявив: “Ми граємо на різних інструментах – і граємо ДОБРЕ!” Що ж, і це виявилося чистою правдою, як і те, про що він, Алєксандр, говорив перед виступом в міні-інтерв’ю.

Алєксандр Бєльонде: “Про фестиваль “Jazz Bez...” ми багато чули в Польщі, але приїхали на нього не як джазовий гурт, бо таким не є. Ми - група, що грає етнічну музику, яка сягає коренями етномузики усього людства як 200-300-400 років тому, так і сучасності. У своїх виступах ми запрошуємо слухачів до мандрівки усією земною кулею: від України, через Карпати, Румунію, Словаччину, Чехію, Польщу, Німеччину, аж до Південної Америки та Австралії.

Як усе це поєднуємо? Підстава цієї музики – ритм! Джаз користає з того ритму. Це ритм серця, голови, душі... Цей ритм ми намагаємося вмістити в оригінальну музичну форму, яку ніде не зустрінеш. Матимете оказію то почути... Для того використовуємо і класичні музичні інструменти (акордеон, гітара, флейти), і предмети немузичні (дзбанки, каструлі, горшки, патики тощо). В все це разом укупі дає оригінальне звучання. І так прагнемо грати.

В такий спосіб ми хочемо потрапити до кожного, незалежно від границь (відтак, концепція фестивалю нам дуже пасує), адже вже тільки сам ритм є підставою порозуміння між людьми. Фестивалю бажаємо тривати і надалі, бо музика – то джерело об’єднання, що є важливим як для нас, так і для вас, для всіх...”

• Видовище Друге: “JAZZGOTH”

До речі, “Видовище Друге” вже заслужено оцінено джазменамі та джазфанами на минулорічному фестивалі і присутнє в мультимедійній енциклопедії “Jazz Bez...” – 2002. Відтак, музиканти – добрі друзі фестивалю та організаторів, для них “Джаз Без” – не лише нагода пограти добротного імпровізаційного джазу у місті Лева, а й зустрітися із колегами, випити гальбу-другу, обмінятися досвідом та спогадами...

Яцек Марцічак: “Добре собі пригадую гранд джем-сейшн в театрі Заньковецькокої, де було нас із гурту двоє: Аґнєшка та я. Але тоді це все відбулося надто швидко: одинадцята година - і по джемі! Маємо наразі надію, що в неділю сейшн триватиме довше: хочемо неодмінно приїхати і ще заграти із вашими та нашими відомими талановитими музикантами.

Цього року ми приїхали із тим самим гуртом, але трошки із іншим складом: немає скрипаля, інший басист та перкусист. Акцент нашої програми – саме на гітарі. Така собі “прогітарова” програма. Адже маємо дуже швидкого і вправного джаз-рокового гітариста (не типовий джазовий, зауважте).

А від ДжазБезу до ДжазБезу виступали ми тільки і виключно в джазовому нашому клубі, мали також виступ на триденному джазовому фестиваль під відкритим небом у дуже гарному оздоровчому місті...

Знаєте, завжди щось змінюється: репертуар, люди... Наш гурт – типовий представник Перемишльської школи джазу, що я її наразі веду: шукаю та привожу гурти, які навчаються імпровізації, “реформуємо” джазові твори, тож, маємо багато різних імпрез.

Цьогоріч так склалося, що польська сторона має трохи менше коштів (нічого не вдієш, на жаль), натомість “Дзиґа” чудово сама із тим дала собі ради. Окрім того, прекрасна організація фестивалю, все продумано до деталей. Якби не вона, того фестивалю би не було! А на десятиліття їй зичу, аби та співпраця так швидко не закінчилася, - нехай триває! Адже музика джазова повинна людей зв’язувати, об’єднувати, а не навпаки, саме для того імпреза має назву “Jazz Bez...”
Марія ТИТАРЕНКО